Понад півстоліття відстоюючи права жінок, Глорія Стайнем стала однією з найвідоміших феміністок усіх часів. Далі на newyork1.one.
Ви, можливо, знаєте її як обличчя жіночого визвольного руху або засновницю журналу “Ms.”, на рахунку активістки, яка народилася в Огайо, чимало інших досягнень. В неї по житті були різноманітні завдання: від роботи під прикриттям у ролі кролика для розсекречення клубу до мачухи Крістіана Бейла.
Її діяльність продовжує надихати нові покоління активісток і змушує суспільство переосмислювати роль жінок у сучасному світі.
Чим запамʼяталась всесвітньо відома Глорія Стайнем — далі у статті.
Ранні роки
Глорія Стайнем народилася 25 березня 1934 року в Толедо, штат Огайо, вона стала другою дитиною і дочкою Лео і Рут Стайнем. Її батько працював комівояжером (посередник між продавцем товару та покупцем).
На жаль, у 1944 році батьки розлучилися, залишивши молоду Стайнем доглядати за психічно хворою матір’ю в Толедо. Після закінчення середньої школи її сестра приїхала доглядати за матір’ю, а Стайнем вступила до коледжу в Массачусетсі, де вивчала державне управління.
У 1956 Глорія закінчила коледж з відзнакою, а також отримала омріяну стипендію Честера Боулза, яка дозволила їй провести два роки навчання в Індії. Саме її перебування за кордоном пробудило інтерес до активної боротьби за рівність у правах.
Журналістська діяльність
Глорія Стайнем розпочала свою професійну кар’єру журналістки в Нью-Йорку, пишучи позаштатні статті для різних видань.
Як відомо, саме наприкінці 1950-х і 1960-х років жінкам було важко отримати складні та добре оплачувані завдання, коли чоловіки керували редакціями. У 20 столітті жінки здебільшого виконували секретарські та залаштункові дослідницькі ролі.
Перші статті Стайнем, як правило, стосувалися лише жіночих тем, наприклад, нейлонові панчохи або стиль життя чи мода.
Якось Стайнем згадувала, що коли вона виявила бажання писати політичні статті, то редактор видання навідріз відмовився давати їй подібні завдання.
Попри це, Глорія Стайнем не зупинялася, вона продовжувала шукати більш серйозні завдання у сфері журналістики.
У 1963 році Глорія не залишилась непоміченою, вона привернула до себе національну увагу, коли журнал “Шоу” найняв її для роботи під прикриттям для створення репортажу про умови праці в клубі “Плейбой” Г’ю Хефнера.
На жаль, репортаж Стайнем про клуб розкрив не надто гламурне, сексистське та низькооплачуване життя працівників закладу. Після цього завдання Стайнем намагалася напрацювати собі хорошу репутацію, вона хотіла, щоб її сприймали як серйозну журналістку.
Стайнем наполегливо працювала, щоб зробити собі ім’я, і в 1968 році допомогла заснувати журнал “New York”, де стала редактором і політичним журналістом.
У журналі “New York” Стайнем висвітлювала політичні кампанії та прогресивні соціальні питання, зокрема рух за визволення жінок.
Фактично, вперше Стайнем виступила публічно у 1969 році на заході за легалізацію абортів у штаті Нью-Йорк, де вона поділилася історією аборту, який вона зробила за кордоном, коли їй було 22 роки.
Ця подія стала доленосною для Глорії Стайнем. Після цього журналістка брала активну участь і виступала на численних протестах і демонстраціях, а її сильний інтелект і приваблива зовнішність зробили її затребуваною гостею ЗМІ та речницею руху.
Активізм Глорії
З кожним роком Стайнем все більше “заглиблювалась” в мітинги та протести, які були створені в підтримку жінок та їхніх прав.
У 1968 році Стайнем підписала зобов’язання “Протест письменників і редакторів проти воєнного податку”, пообіцявши відмовитися від сплати податків на знак протесту проти війни у В’єтнамі.
У 1969 році вона опублікувала статтю, яка принесла їй національну популярність як лідерці фемінізму.
10 липня 1971 року Стайнем була однією з понад трьохсот жінок, які заснували Національне жіноче політичне об’єднання (“Address to the Women of America”).
У 1972 році вона балотувалася як делегат від Ширлі Чісхолм у Нью-Йорку, але програла.
Попри свій вплив у феміністичному русі, Стайнем також зазнала критики з боку деяких феміністок, які ставили під сумнів її відданість руху. Деякі активісти вважали, що Глорія займається активізмом задля власної вигоди та для просування свого гламурного іміджу, хоча це абсолютно неправильне твердження.
Особисте життя
Попри те, що Глорія була фактично проти шлюбів та вважала, що жінці не потрібен чоловік, у 2000 році, у віці 66 років, довгий час самотня Стайнем вперше вийшла заміж на церемонії черокі в Оклахомі.
Її чоловіком став підприємець і активіст Девід Бейл. На жаль, шлюб проіснував недовго, адже Девід помер від лімфоми через чотири роки.
“У нього було найбільше серце з усіх, кого я знала”, – сказала Стайнем в інтерв’ю журналу “O”.
Нагороди журналістки
Глорія була відзначена багатьма нагородами. Стайнем писала та видавала власні книги. Відомо, що її роботи публікувалися і перевидавалися в численних антологіях і підручниках.
У 2013 році тодішній президент Барак Обама нагородив її Президентською медаллю Свободи – це найвища цивільна нагорода.
На її честь у 2017 році Ратгерський університет заснував кафедру медіа, культури та феміністичних студій імені Глорії Стайнем.
Цікаві факти про журналістку:
- Мама Глорії Стайнем була письменницею. До народження Стайнем її мати Рут була газетним репортером і редактором. Вона використовувала чоловічий псевдонім, щоб її роботи брали на публікацію. Кочовий спосіб життя, який її чоловік обрав для сім’ї, не приносив доходу родині. Як наслідок, вона страждала від депресії та розвинула залежність від транквілізаторів, а молода Глорія стала її опікуном.
- У 1992 році Стайнем також ініціювала створення Дня “Візьмемо наших дочок на роботу”. Цей захід мав на меті навчити молодих дівчат, що життя не обмежується лише домашніми справами. Перший День “Візьмемо наших дочок на роботу” був відзначений у квітні 1993 року.
- На ранній активізм Глорію надихнули події в Індії. Після закінчення Коледжу Сміта в 1956 році Стайнем отримала стипендію Честера Боулза. Таким чином, вона провела два роки в Індії, беручи участь у ненасильницьких протестах. Саме в цей час вона повністю усвідомила гендерну нерівність та шкоду расово-кастових систем. На неї також дуже вплинула діяльність активіста Мохандаса Ганді, і вона вважає його роботу головним джерелом свого натхнення. Цей досвід відкрив їй очі на проблеми, породжені таким разючим розривом між найбагатшими й найбіднішими членами суспільства.
- Стайнем живе в одному будинку вже 50 років. Стайнем почала винаймати квартиру між Парковою та Лексінгтон-авеню на Верхньому Іст-Сайді Мангеттена в 1966 році, і з того часу вона живе там. Вона остаточно купила квартиру в 1990-х роках і невдовзі придбала ще одну. У 2017 році вона придбала третю з п’яти квартир у цьому будинку з планами використовувати її як місце зустрічей для мандрівних феміністок. Проживши в місті понад 50 років, уродженка Середнього Заходу є такою ж справжньою нью-йоркчанкою, як і ті, хто там народився.
“Я не змогла б жити в іншому місці”, – сказала Глорія в інтерв’ю “The New York Times”.
Невтомна боротьба Глорії за справедливість зробила її іконою феміністичного руху, яка продовжує залишатись важливою постаттю в історії боротьби за права людини.
