У 1880-х роках компанія Joseph Fahys & Co була найбільшим виробником корпусів для годинників у Сполучених Штатах, задаючи стандарти якості у своїй галузі. З плином часу, впродовж XX століття, виробництво поступово зменшувалося, проте сьогодні годинники Joseph Fahys & Co залишаються справжніми раритетами й високо цінуються колекціонерами антикварних виробів. Про цю цікаву годинникову історію — далі на newyork1.one.
Джозеф Фахіс — людина, яка перетворила ремесло годинникаря на велику індустрію
Народжений 28 травня 1832 року у французькому місті Бельфор, він пережив ранню втрату батька й брата, й разом із матір’ю вирушив у пошуках нового життя до Сполучених Штатів. У березні 1848 року юний Джозеф прибув до Нью-Йорка — міста, де йому судилося зробити блискучу кар’єру.
Свій шлях у ремеслі він почав під керівництвом Улісса Савойя — одного з перших американських виробників корпусів для годинників, чия майстерня розташовувалася в Західному Хобокені, Нью-Джерсі. П’ять років навчання у Савойя стали справжньою школою майстерності й підприємництва. Але Фахіс вирішив йти власним шляхом і вже 1 червня 1857 року викупив бізнес свого наставника, заснувавши компанію Joseph Fahys & Co.
У 1856 році Фахіс одружився з представницею старовинної гугенотської родини з Саг-Гарбора. Вони виховали сина Джорджа Ернеста, який пізніше став його партнером у компанії, та доньку Лену Маріанну, котра вийшла заміж за підприємця Кука. Разом Фахіс та Кук придбали близько тисячі акрів землі у Норт-Гейвені — мальовничому місці з видом на затоку Пеконік, де Фахіс любив проводити літо.
Та найбільший спадок Джозефа Фахіса — не лише будівлі чи землі, а індустрія, яку він допоміг сформувати. Фахіс став першим президентом Торгової ради ювелірів та Асоціації виробників корпусів для годинників — організацій, що впорядкували й підняли престиж професії. Також Джозеф входив до складу Нью-Йоркської торгової палати, Союзної ліги та Асоціації Downtown. Він був опікуном Гомеопатичної лікарні, членом пресвітеріанської церкви на Лафайєт-авеню та директором кількох компаній (Alvin Manufacturing Co., Sea View Elevated Railroad Co., Victoria Fire Insurance Co).
Помер Джозеф Фахіс 11 грудня 1915 року у своєму літньому домі в Саг-Гарборі, залишивши по собі історію, що поєднала ремісничу майстерність та підприємницький дух.
Створення годинникової імперії
На початку 1860-х років Джозеф Фахіс зробив крок, який назавжди змінив американське годинникове виробництво. У 1861 році він об’єднався з братами Фортенбах — Йоганном, Якобом і Йозефом, німецькими майстрами, що нещодавно оселилися в Карлштадті, Нью-Джерсі. Разом вони звели одну з перших у США фабрик, здатних виробляти корпуси для годинників у промислових масштабах. Всього за п’ять років підприємство стало прибутковим та відомим серед ювелірів й годинникарів усього Сходу країни.
Коли успіх був уже у його руках, Фахіс не зупинився. У 1867 році він заснував нову фабрику в Брукліні у співпраці з компанією Wheeler, Parsons & Hayes. Спільне підприємство отримало назву Brooklyn Watch Case Company та швидко здобуло популярність завдяки виробництву корпусів із золота. Коли обидві фабрики запрацювали на повну потужність, Фахіс продав свій нью-йоркський магазин двом довіреним працівникам та повністю присвятив себе розвитку великих виробничих потужностей.
У 1876 році він викупив частку братів Фортенбах та вирішив перенести виробництво з Карлштадта до Саг-Гарбора на Лонг-Айленді. Причиною переїзду стали повторні спалахи малярії серед робітників у Нью-Джерсі.
20 жовтня 1881 року фабрика Fahys Watch Case Company офіційно розпочала роботу. На ній працювало близько 800 майстрів — багато з них були колишніми моряками або європейськими іммігрантами, зокрема угорцями, поляками та італійцями, котрі володіли тонким мистецтвом гравіювання. Фахіс заслужив репутацію роботодавця, який дбав про своїх працівників, забезпечуючи добрі умови праці та соціальні пільги — рідкісне явище для другої половини XIX століття.
У 1882 році Джозеф офіційно реорганізував бізнес під назвою Joseph Fahys & Co., а головний офіс розмістив у Нью-Йорку, у будівлі на Beaver Lane. Його компанія стала не лише флагманом у виробництві корпусів зі срібла, нікелю та золота, а й одним із найбільших виробників срібного посуду у США.
Фахіс активно розвивав ділові зв’язки. У 1880 році до партнерства долучився його зять Генрі Френсіс Кук, президент компанії Montauk Steamboat. Разом вони побудували ще одну фабрику в гавані Саг-Гарбора, а пізніше — об’єднали свої ресурси з такими відомими виробниками, як Хейден Вілер, Льюїс Парсонс та Генрі Гейс, утворивши акціонерне товариство Brooklyn Watch Case Co.
Найвідоміша фабрика Joseph Fahys & Co
Після заснування компанія Joseph Fahys & Co кілька разів змінювала місце виробництва. Та найвідоміша фабрика була розташована у Саг-Гарборі. За планом архітектора Джона Вуда, комплекс мав складатися з двох основних триповерхових будівель довжиною по 200 футів, з’єднаних між собою центральною спорудою, а також п’яти одноповерхових допоміжних будівель — для кузні, котельні, машинного відділення та майстерень з обробки срібла й золота.
Фабрика була зведена з цегли та граніту, з кам’яною підлогою та олов’яними дахами, що робило її повністю вогнетривкою. Для опалення використовувалася парова система, а освітлення забезпечував газ, вироблений на місці. Відкриття заводу спричинило будівельний бум у Саг-Гарборі — було споруджено близько 80 невеликих будинків для робітників.
Будівля фабрики вирізнялася суворим індустріальним стилем, який пізніше назвали «архітектурою Градгрінда», за іменем дікенсівського персонажа, що символізував жорстку раціональність. Письменник Вілфрід Шид описав її як «одну з тих епічних аномалій, які формують ландшафт самим своїм існуванням».
На жаль, у 1925 році більшу частину фабрики знищила пожежа, а до 1931 року, під тиском Великої депресії, виробництво було закрито. У 1937 році австрійський годинникар Йозеф Булова орендував будівлю, а згодом придбав її. Під маркою Bulova фабрика працювала до 1975 року, коли закрилася через зростання конкуренції з-за кордону.
Через кілька десятиліть, у 2014 році, колишню промислову будівлю реставрували та переобладнали в розкішний житловий комплекс під назвою The Watchcase, що поєднав історичну архітектуру з сучасним комфортом.
Годинники Joseph Fahys & Co
Завдяки технічним новаціям та масовому виробництву, Fahys стала однією з перших компаній у США, що стандартизувала розміри корпусів, зробивши годинники доступнішими та надійнішими.
З 1857 року усі корпуси годинників Fahys комплектувалися високоякісними механічними механізмами. Вони славилися міцністю, точністю та майстерним оздобленням. Для виготовлення використовували золото, срібло та нікелеві сплави, а продукція компанії вважалася еталоном якості у своїй галузі.
У середині 1880-х років Fahys запровадила пилонепроникні футляри, що забезпечували захист від бруду та води. Хоча твердження про водонепроникність викликало сумніви, сама ідея захищеного годинника стала справжнім проривом для того часу.
Наприкінці десятиліття компанія представила магнітно екрановані корпуси із застосуванням антимагнітного щита Giles, які запобігали порушенню роботи механізмів через магнітні поля.
Багато корпусів Fahys мають клеймо «No. 1», яке залишилося загадкою для колекціонерів. За даними дослідників, у 1878 році компанія зареєструвала торгову марку «No. 1» для срібних корпусів, виготовлених з монетного срібла. Ймовірно, позначка означала найвищий стандарт якості, який Fahys зберігала для своїх провідних моделей.
У кінці XIX століття Joseph Fahys & Co однією з перших почала виробляти браслетні годинники, поєднуючи корпуси з ремінцями. Не всі моделі мали вбудовані механізми — частину компанія продавала як окремі корпуси, які потім комплектували годинникові бренди-партнери (Elgin, Waltham, Hampden та інші).
Fahys активно використовувала різьблення й гравіювання як елемент престижу.
Каталоги компанії містили сотні варіацій дизайнів, що підкреслювало її прагнення поєднувати технічну досконалість із художньою виразністю.
Серед них:
- локомотиви (Monarch, 1893);
- тематичні серії (Montauk, 14 F K):
- годинники для велосипедистів (1897);
- зображення кораблів Іспано-американської війни (1898);
- мисливські сюжети (1897).
Компанія також експериментувала з формами та стилями корпусів. Джозеф Фахіс давав їм власні назви — Raleigh, Boston, Olympia, Cambridge. Під час Прагнучи поєднати традицію та інновацію, у 2018 році компанія представила In-Touch — розумний годинник з кінетично зарядженою батареєю, першою у своєму роді. Ця модель стала символом оновлення бренду, що зберіг історичну спадщину, але вийшов на новий технологічний рівень.
Від маленької майстерні в Хобокені до промислового комплексу в Саг-Гарборі — шлях Джозефа Фахіса став історією становлення американської годинникової індустрії. Його підприємницький талант та віра в якість зробили ім’я Fahys синонімом досконалості, яке зберегло свій блиск навіть через століття.