16 липня 1945 року у США було проведено перший історії людства експеримент із підривом ядерної бомби. Проєктом керував фізик Роберт Оппенгеймер, який згодом зізнався, що побачивши те, наскільки потужною і руйнівною була бомба, він згадав уривок з писання індуїста: “Тепер я став Смертю, руйнівником світів”. Докладніше про це на newyork1.one.
Хто такий Роберт Оппенгеймер та як він винайшов ядерну бомбу — далі у статті.
Дитинство науковця
Майбутній винахідник Роберт Оппенгеймер зʼявився на світ 22 квітня 1904 року в Нью-Йорку. Як відомо, батько Роберта в підлітковому віці емігрував із Німеччини до США, де згодом розбагатів на імпорті та торгівлі саме тканинами.
Мати Оппенгеймера, на жаль, померла у 1931 році, після цього хлопець зблизився зі своїм батьком. У 1937 році його батько помер, залишивши 392 602 долари для Оппенгеймера та його брата Френка, Оппенгеймер негайно написав заповіт, згідно з яким його маєток залишив Каліфорнійському університету для використання на стипендії для випускників.
Оппенгеймер із дитинства обожнював проводити різні наукові дослідження. Наприклад, у свої п’ять років юнак міг похизуватися цілою колекцією мінералів. Дідусь підтримував захоплення Роберта та надсилав йому з Німеччини рідкісні камені в колекцію. Згідно з інформацією в мережі, Роберту було приблизно 10 років, коли він вже став членом Нью-Йоркського мінералогічного клубу.
Відразу після закінчення школи Оппенгеймер вступив до Гарвардського університету.
Хоч і Роберт з ранніх років захоплювався наукою, то в студентські роки хлопець мріяв про поезію, потім навіть хотів стати архітектором. Згодом Роберт все ж зрозумів, що його покликання — це хімія.
Однак на хімії науковець не зупинився, хлопець продовжував всебічно себе розвивати, наприклад, вивчав різні іноземні мови, досліджував фізику, також час від часу публікував авторські вірші.
У 1925 році Роберт закінчив Гарвард екстерном (на рік швидше, ніж однолітки). Зазначимо, науковець закінчив ВНЗ швидше, при цьому мав відмінні бали при випуску. Після закінчення Гарварду Роберт вирушив за океан, щоб продовжити освіту в Європі.

Перші дослідження атома
Відразу після Гарварду Оппенгеймера прийняли в Кембридж.
Він працював у лабораторії Кавендіша під керівництвом Ернеста Резерфорда.
Ця співпраця з “батьком ядерної фізики” та нобелівським лауреатом з хімії була надзвичайно цінним досвідом для юного й допитливого Оппенгеймера.
Згодом Оппенгеймер був на сьомому небі від щастя, адже отримав довгоочікувану пропозицію. Німецький фізик Макс Борн запросив його переїхати до Геттінгенського університету.
Відомо, що це місце славилося своїми видатними математиками, а після Першої світової війни Геттінгенський університет був одним із центрів, де відбувався “переворот” у сучасній фізиці. Ідеї, які озвучували на цих зустрічах при Геттінгенському університеті, були настільки прогресивними, що радикально змінювали основи фізичного бачення світу.
Згодом Роберт навіть викладав освітні програми в декількох університетах.
Розробка ядерної зброї за участі науковця
На світ насувалася Друга світова війна. Органи влади США били на сполох, адже вони боялись, що Німеччина виготовить ядерну зброю швидше. В той момент уряд США розумів, що в такому разі їм треба діяти на випередження, адже людству загрожуватиме критична небезпека.
Вже 6 грудня 1941 року Білий дім прийняв рішення виділити кошти на розроблення ядерної бомби під американським керівництвом.
Восени 1941 року Оппенгеймер став учасником спеціальної комісії Національної академії наук. Протягом двох днів науковці обговорювали питання доцільності використання атомної енергії у військових цілях. Оппенгеймер очолив групу теоретичної фізики, з якою активно працював над розробкою оптимальної моделі ядерної бомби.
Коли США вступили у війну, необхідно було діяти рішуче. Ймовірність створення атомної бомби стала дамокловим мечем, що нависав над світом. Той, хто перший заволодіє цією технологією, отримає перевагу. Творці ядерної зброї забезпечать собі повну перемогу.
Влітку в 1942 році американська армія почала працювати за планом під назвою “Мангеттенський проєкт”.
Керівник проєкту генерал Ґровз восени запропонував Оппенгеймеру очолити лабораторію. Роберт про таку пропозицію міг лише мріяти, тому він ні на мить не сумнівався, відразу взявся виконувати обовʼязки. Науковець зібрав провідних фахівців в осередку колективної праці над створенням атомної бомби.

Дослідження науковцем водневої бомби
Після посади директора в лабораторії, Оппенгеймер написав заяву на звільнення та зазначив, що повертається до педагогічної діяльності.
У 1947 році він став директором Принстонського інституту перспективних досліджень. Попри це, він продовжував зберігати свій вплив у різних урядових комісіях, які займалися атомною проблематикою.
На тлі того, що СРСР підірвав атомну бомбу, керівництво Сполучених Штатів Америки в один момент загорілося ідеєю термінового створення водневої бомби.
Вже в жовтні 1949 року Оппенгеймер очолив консультативну групу Комісії з атомної енергії, щоб розглянути проєкт виробництва термоядерної бомби.
Всі науковці, а також Роберт в один голос кричали, що рішення про розробку водневої бомби неабияк зашкодить іміджу США. Однак тодішній президент США Трумен не дослухався до порад науковців та комісії.
31 січня 1950 року президент наказав науковцям в лабораторії розпочати роботу зі створення водневої бомби.
На маленькому острівці всередині Тихого океану вчені провели свій перший вибух 1 листопада 1952 року.

Стосунки та діти Роберта
У серпні 1939 року Роберт познайомився з Кетрін (“Кітті”) Пуенінг, колишнім членом Комуністичної партії.
Вже в 1940 році вони одружились.
Перша дитина — хлопчик у них народився в травні 1941 року, а друга, Кетрін (“Тоні”), народилася в Лос-Аламосі, Нью-Мексико, 7 грудня 1944 року.
Під час одруження Оппенгеймер відновив роман із колишньою Тетлок.
Згодом Тетлок наклала на себе руки 4 січня 1944 року, залишивши Оппенгеймера глибоко засмученим.
Далі Оппенгеймер почав емоційний роман з Рут Толман, психологом і дружиною його друга Річарда Толмена. Цей роман закінчився після того, як Оппенгеймер повернувся на схід, щоб стати директором Інституту передових досліджень, але після смерті Річарда в серпні 1948 року вони відновили зв’язок і час від часу бачилися аж до смерті Рут у 1957 році.
Збереглося з того часу небагато їхніх листів, але вони яскраво відображають близькі та ласкаві стосунки, причому Оппенгеймер називав її “Моя любов”.
Смерть Оппенгеймера
Оппенгеймер був завзятим курцем, тому наприкінці 1965 року йому діагностували рак горла.
В 1966 році після безрезультатної операції він пройшов невдалу променеву терапію та хімієтерапію.
18 лютого 1967 року він помер уві сні у своєму домі, у віці 62 роки.
Через тиждень відбулася меморіальна служба в “Alexander Hall”. На службі були присутні 600 його наукових, політичних і військових однодумців. Там також були його брат Френк та решта його родини. Тіло Оппенгеймера було кремовано, а його прах поміщено в урну, яку Кітті скинула в море неподалік від будинку на пляжі.

Список використаних джерел:
- https://www.britannica.com/biography/J-Robert-Oppenheimer
- https://www.livescience.com/physics-mathematics/8-wild-stories-about-j-robert-oppenheimer-the-father-of-the-atomic-bomb
- https://economictimes.indiatimes.com/magazines/panache/j-robert-oppenheimer-some-explosive-facts-about-the-father-of-atomic-bomb/support-to-german-scientists/slideshow/101955996.cms
