Від амбітної мрії Джона Джейкоба Астора IV до сучасних дизайнерських люксів та глобального бренду — St. Regis пройшов шлях, що охоплює понад століття розвитку, змін та перетворень. Він пережив економічні підйоми й кризи, зміни власників, масштабні реконструкції, не втративши головного — своєї унікальної аури елегантності й статусу. Докладніше про цей преміальний нью-йоркський готель — далі на newyork1.one.
Створення нью-йоркської легенди на П’ятій Авеню
П’ята авеню між 42-ю та 59-ю вулицями довго лишалася напівпорожньою, доки на межі ХХ століття не почала стрімко перетворюватися на комерційне серце міста. У 1891 році герцогиня Мальборо продала ділянку на розі П’ятої та 55-ї Вільяму Бекхаусу Астору-молодшому, а після його смерті земля перейшла до Джона Джейкоба Астора IV — спадкоємця родини готельєрів.
Спершу Астор мріяв про розкішний дім, та комерційний дух кварталу підштовхнув його до іншого задуму — звести готель. Назву St. Regis надихнуло озеро Регіс в Адірондаках. Будівництво, розпочате наприкінці 1900 року, йшло крізь перешкоди: суперечки з сусідами, страйки, суди через підвали та алкогольну ліцензію. Уникнувши заборони на торгівлю спиртним біля церкви завдяки перенесенню входу на 55-ту вулиці, архітектори нарешті отримали дозвіл.
Відкрившись 4 вересня 1904 року, St. Regis одразу став синонімом розкоші. Номери коштували від $4 до $125, а ресторани порівнювали з найкращими в Нью-Йорку. Попри спроби сусідів, навіть Рокфеллерів, стримати розширення, Астори збудували прибудови, облаштували магазини, сад на даху й нові люкси.
Після загибелі Астора IV на «Титаніку» у 1912 році готель перейшов його синові Вінсентові. У 1920-х роках St. Regis пережив хвилю модернізацій: нові крила, ресторани, тераса. Саме бармен цього готелю Фернан Петіо створив легендарний коктейль «Кривава Мері». Після війни сад на даху й клуб La Boite залишалися магнітом світського життя.
Після смерті Вінсента у 1959 році St. Regis кілька разів перепродували. У 1960–1970-х роках готель оновив інтер’єри й ресторани, відреставрував бальний зал. У 1980–1990-х він пережив наймасштабнішу реконструкцію: розширені номери, повернуті мармурові підлоги, створений люкс Tiffany & Co. У 1992 році St. Regis став флагманом ITT Sheraton Luxury Collection, а після купівлі Starwood у 1997 році — серцем нової мережі St. Regis, утвердивши свою репутацію втілення елегантності на П’ятій авеню.
St. Regis New York у XXI столітті
На початку 2000-х років середній гість St. Regis був близько 50 років, більшість — американці. Готель славився персональним обслуговуванням, зокрема послугами дворецького, які привертали постійних клієнтів. На той час у готелі працювало близько 600 співробітників, більше, ніж кількість гостей за ніч.
Невдовзі почали перетворювати частину номерів на кондомініуми та пропонувати їх для сезонного проживання й повної власності. Вже у 2006 році оновлені резиденції відкрилися на верхніх поверхах.
На початку 2010-х років St. Regis додав два дизайнерські люкси — Dior Suite та Bentley Suite, а у 2013 році пройшов масштабний ремонт за 90 мільйонів доларів. Відновили всі номери й громадські простори, додали новий ресторан та тренажерний зал. Після цих оновлень готель став привабливим для молодших та більш міжнародних гостей, середній вік яких знизився до 45 років.
Під час пандемії COVID-19 готель тимчасово закрили й використовували для розміщення пацієнтів, що не потребували інтенсивної допомоги.
У 2023 році відкрився тематичний люкс «Шевальє», натхненний Парижем XVIII століття та однойменним фільмом.
У 2024 році St. Regis відсвяткував 120-річчя великим редизайном громадських просторів: оновили вестибюль, бар King Cole та два ресторани, повернувши елегантність та розкішну атмосферу, але з сучасним дизайном від Champalimaud Design.
St. Regis New York залишається улюбленим готелем міжнародних мандрівників та ньюйоркців, продовжуючи традиції елегантності, персоналізованого сервісу та культурної значущості.
Архітектура та дизайн
St. Regis New York – 18-поверховий готель у стилі Beaux-Arts, Фасад з вапняку розділений на три горизонтальні секції, що нагадують колону: основу, вал та капітель. Орнамент, натхненний природою, зосереджений у вибраних місцях. Верхні поверхи прикрашені пілястрами, балконами, мансардним дахом з шиферу та міді, а прибудова на 55-й вулиці повторює стиль оригіналу, проте без багатих декоративних деталей.
Будівля оснащена складною механікою: система опалення та вентиляції з обробкою повітря на трьох рівнях підвалів, електричні та пневматичні системи, ліфти Otis, електричний синхронізований годинник, кухні з мармуровими столами та сучасними холодильними установками. Сталевий каркас з масивними балками дозволяв створити безколонні простори, а бетон та сталь забезпечували вогнезахист.
Всередині St. Regis панує м’яке сяйво мармуру й бронзи. Вогнестійка деревина додає інтер’єрам відчуття міцності та спокою, а дубові панелі громадських кімнат створюють атмосферу старовинної резиденції.
Перший поверх готелю — це своєрідний пролог до його історії. Вестибюль зустрічає гостей урочистою тишею. Ресторан на 350 місць живе власним ритмом — тут змішуються голоси, ароматні нотки страв та м’які тіні від настінних бра. Неподалік, у затишному кафе, час сповільнюється, дозволяючи гостям прислухатися до власних думок. Але справжнім серцем поверху є Пальмовий двір. Його перські гобелени та фрески Роберта Сьюелла створюють казку, у якій східний орнамент сплітається з європейською витонченістю. Поруч — легендарний бар King Cole з творінням Максфілда Перріша.
Другий поверх відкривається пишними просторами для заходів — банкетний та бальний зали сяють золотим відблиском люстр. Далі — тиха бібліотека з понад двома тисячами книг, тут повітря пахне папером та спокоєм. Розташовані поруч приймальні та приватні обідні кімнати завершують картину. Вони дарують відчуття камерності та розкоші, створюючи ідеальне середовище для тихих зустрічей.
Готель спочатку мав 350 номерів, переважно трикімнатні люкси з ванними кімнатами, камінами та шафами. Після реконструкції 1990-х років залишилося близько 360 кімнат середньою площею 42 м², частина поверхів перетворена на кондомініуми.
Відомі гості
St. Regis з самого початку був центром світського життя Нью-Йорка. Одними з перших подій були банкет 1904 року для японського принца Фушімі Саданару та вечеря на честь племінниці президента Теодора Рузвельта, Корін Робінсон.
Кімната короля Коула стала місцем зустрічей літературних та творчих діячів, таких як Майкл Арлен, Люціус Бібі, Джон Макклейн та Квентін Рейнольдс. У 1960-х роках готель регулярно відвідували кінозірки та театральні особистості: Марлен Дітріх, Мері Мартін, Джоан Фонтен, Рекс Гаррісон, Альфред Хічкок та Мерилін Монро.
Готель також приймав членів королівських родин та глав держав: короля Бельгії Леопольда III із дружиною Ліліан, італійську графиню Марину Чіконья та колишнього президента Швейцарії Макса Петіп’єра. Серед постійних гостей були Астори, Гулди та Вітні.
Постійні мешканці включали шахтарського магната Даніеля Гуггенхайма, винахідника Ніколу Теслу, телевізійного керівника Вільяма Пейлі з дружиною, художника Сальвадора Далі з дружиною. Джон Леннон тут записав демо «Щасливого Різдва» у своєму номері.
St. Regis New York залишається маяком класичного стилю на П’ятій авеню, поєднуючи історичну спадщину з актуальним дизайном та технологіями. Його знаменитий сервіс дворецьких, легендарний King Cole Bar, ретельно відновлені інтер’єри та нові культурні традиції підтримують дух, закладений Асторами ще у 1904 році.