Гарлемський ренесанс був важливою частиною культурної ідентичності Нью-Йорка на початку XX століття. Хоча його часто асоціюють з літературою, музикою та образотворчим мистецтвом, рух також вплинув на освіту. Було засновано навіть Гарлемську ренесансну школу, яка у 21 столітті прогне інтегрувати чорну культуру, історію та досягнення в академічне життя. У цій статті ви дізнаєтеся про історію Гарлемської ренесансної школи, і те, як культура впливала на освіту під час і після цієї трансформаційної епохи. Далі на newyork1.one.
Що таке Гарлемський ренесанс?
Гарлемський ренесанс був інтелектуальним і культурним піднесенням афроамериканського мистецтва, літератури, музики, танцю, театру, моди, політики та науки, яке охопило 1920–1930-і роки. Центром цього руху став Гарлем, район Мангеттена, що у Нью-Йорку.
Свого часу цей період називали “Рухом нових негрів”, назва якого була натхненна антологією “Нові негри” 1925 року під редакцією Олена Локка. Однак вплив цього відродження сягало далеко за межі Гарлема, охоплюючи великі міські центри на північному сході та Середньому Заході США.
Розвиток руху був тісно пов’язаний із боротьбою за громадянські права та соціальною активністю афроамериканців. Воно також стало наслідком Великої міграції, коли сотні тисяч чорношкірих американців залишили південні штати, прагнучи уникнути расової дискримінації та насильства доби законів Джима Кроу. Гарлем став головним пунктом призначення для багатьох переселенців, що перетворило його на центр афроамериканського культурного та інтелектуального розквіту.
З чого все почалося?
Багато хто вважає, що Гарлемський ренесанс бере свій початок у 1920-х роках. Але це не так. Гарлемський ренесанс має більш давню історію і глибоке коріння.
До закінчення Громадянської війни переважна більшість чорношкірого населення США знаходилося в рабстві та проживало на території Півдня. Однак після звільнення, в період Реконструкції, афроамериканці прагнули брати активну участь у політичному житті, домагатися рівних прав та самостійно визначати свою економічну та культурну долю.
У 1871 році було прийнято Закон про Ку-клукс-клан, спрямований на захист прав чорношкірих громадян. Це спонукало афроамериканських конгресменів розглянути новий законопроєкт. До 1875 року до Конгресу вже входили шістнадцять афроамериканців, які використовували свою політичну платформу для захисту прав чорношкірого населення. Того ж року було ухвалено Закон про цивільні права, який став частиною республіканської програми реконструкції.
Однак до кінця 1870-х років білі расисти, які входили до Демократичної партії, почали активне придушення афроамериканського політичного впливу. З 1890 по 1908 рік вони розробили серію законів, які фактично позбавили виборчих прав більшість чорношкірих та незаможних білих, залишивши їх без представництва. Саме в цей період були введені закони Джима Кроу, які узаконили расову сегрегацію та забезпечили політичне панування південних демократів.
Колишні рабовласники та прихильники Конфедерації об’єдналися, щоб позбавити чорношкіре населення цивільних прав. Вони вдавалися до насильства, включаючи лінчування, а також створили систему примусової праці, змушуючи багатьох афроамериканців працювати практично безплатно. Ув’язнені, що опинилися в цій системі, зазнавали жорстоких умов та хвороби, що призводило до високої смертності. Попри те, що частина чорношкірого населення зуміла придбати землю після війни, більшість залишалася залежно від сільського господарства, працюючи здольщиками.
Додатковим фактором, який прискорив міграцію афроамериканців, стала поява бавовняного довгоносика, який завдав серйозної шкоди сільському господарству Півдня, змусивши тисячі людей шукати нові можливості на Півночі.
Гарлемський ренесанс став відображенням поколінь, які пережили всі етапи реконструкції – від перших успіхів до жорстоких репресій. Багато його лідерів були вихідцями з сімей колишніх рабів, а їхні предки вкладали сили в освіту, що дозволило новому поколінню отримати доступ до знань та культури.
Більшість учасників Гарлемського відродження належала до Великої міграції, залишивши Південь у пошуках кращого життя. Вони влаштувалися у великих містах Північного Сходу та Середнього Заходу, створюючи афроамериканські культурні центри. Гарлем став місцем перетину не тільки мігрантів з Півдня, а й вихідців з Карибських островів, поєднуючи таланти, ідеї та прагнення соціальних змін.
Освіта та Гарлемський ренесанс
Освіта була ключовим компонентом Гарлемського ренесансу. Чорношкірі вчені та педагоги прагнули кинути виклик загальноприйнятій думці, яка маргіналізувала внесок афроамериканців в історію, науку та мистецтво. Це призвело до розвитку установ та програм, які віддавали пріоритет чорній спадщині та інтелектуальному розширенню прав та можливостей. Школи у Гарлемі почали включати афроамериканську літературу, історію та досягнення у свої навчальні програми, виховуючи почуття гордості та ідентичності в учнів.
Такі заклади, як “Harlem Academy”, “Wadleigh Secondary School for Girls” та “New York Public Library’s”, відіграли важливу роль у наданні афроамериканським студентам доступу до літератури, лекцій та громадських програм, які підкреслювали чорну культуру та історію.
Крім цього, під час Гарлемського ренесансу школи у чорних громадах почали включати культурні елементи до своїх навчальних програм. На уроках літератури викладалися твори афроамериканських поетів та романістів, а уроки історії включали обговорення африканських цивілізацій, трансатлантичної работоргівлі та рухів опору чорних. Це зрушення було спрямований на протидію стирання досягнень чорних у загальній освіті та на прищеплення учням почуття розширення прав та можливостей.
Музика та мистецтво також стали невіддільною частиною освіти. Джаз та блюз були визначальними мелодіями Гарлемського ренесансу. Ба більше, вони були запроваджені у музичні програми, що дозволило учням творчо взаємодіяти зі своєю культурною спадщиною. У школах проводилися поетичні читання, театральні постановки та художні виставки, які вихваляли самовираження та оповідання чорних.
Гарлемська ренесансна школа Нью-Йорка
Попри те, що ця боротьба тривала у 20 столітті, Гарлемський ренесанс продовжує впливати навіть у 21 столітті. Звичайно, суспільство не таке категоричне стосовно афроамериканців та їхньої культури, все ж таки Гарлемський ренесанс продовжує розвиватися в освітніх закладах міста. Зокрема, це активно відбувається у Гарлемській ренесансній школі.
Це освітня установа, де вчителі допомагають студентам розкрити свій потенціал, повернутися до навчання та рухатися до нових можливостей. Тут особливу увагу приділяють тому, щоб навчальний процес був не просто теоретичним, а мав практичне застосування. Студенти освоюють знання через реальні життєві ситуації, отримуючи корисні навички та можливість вибору, що веде їх до успішного майбутнього.
Програма школи спрямована на розширення кар’єрних та освітніх перспектив учнів, надаючи їм доступ до різноманітних можливостей. Розвиток лідерських якостей та молодіжних ініціатив займає ключове місце у навчанні: студенти не лише беруть участь у прийнятті рішень, а й активно розвивають свої лідерські здібності, відчуваючи, що їхній голос має значення. Ну й куди ж без історії Гарлемського ренесансу. Він є невіддільною частиною навчальної програми.
Гарлемська ренесансна школа дотримується такої місії – підтримувати підлітків та молодих людей, чиє навчання опинилося під загрозою через особисті, академічні чи фінансові труднощі, що заважають їм досягти успіху в освіті.
Якщо раніше це було рідкістю, то у 2020-х роках багато шкіл по всій території Сполучених Штатів тепер включають афроамериканську літературу, історію та мистецтво у свої плани уроків, визнаючи важливість представництва в освіті.
Джерела: