У 21 столітті ні для кого не секрет, що видобуток нафти відіграє ключову роль в економіці США, бувши однією з найбільших галузей країни. Вона забезпечує робочі місця, експортні доходи та енергетичну безпеку. Але як ця галузь стала провідною в економіці США? Далі на newyork1.one.
Наприкінці 19 століття, коли США перейшли до сучасної індустріальної економіки, серед багатьох виділялася компанія “Standard Oil”, заснована у 1870 році Джоном Д. Рокфеллером. “Standard Oil” здійснила революцію в нафтовій промисловості, перетворила економіку США і назавжди змінила спосіб ведення бізнесу.
Завдяки інноваціям компанія підняла США як економічну наддержаву. Про перетворення “Standard Oil” економіки країни, далі у статті.
Історія нафтового гіганта “Standard Oil”
У 1870 році Джон Д. Рокфеллер разом з партнерами, включаючи свого брата Вільяма Рокфеллера та Генрі Флаглера, заснував “Standard Oil”. Спочатку компанія базувалася в Клівленді, штат Огайо, а потім головний офіс переїхав до Нью-Йорка.
Варто зазначити, що в ту епоху нафтова промисловість тільки-но починала розвиватися. Операції були роздробленими, виробництво було переривистим, а ціни коливалися. “Standard Oil” назавжди змінила цю галузь. Вона стала домінантною всього нафтового бізнесу у країні, від видобутку та перероблення до транспортування та маркетингу. Стратегія компанії була відома як вертикальна інтеграція, яка дозволила “Standard Oil” контролювати витрати, підвищувати якість та перевершувати конкурентів.
Трансформація нафтової промисловості
Інновації, які впроваджувала “Standard Oil” з моменту свого заснування, повністю змінили нафтову промисловість, зробивши нафтопродукти більш доступними та недорогими для звичайних американців.
Наприклад, одним із перших кроків Рокфеллера було зосередитися на переробленні сирої нафти в гас, який використовувався для освітлення будинків та підприємств до появи електрики. Стандартизувавши виробництво та інвестувавши в передові технології, “Standard Oil” змогла виробляти гас вищої якості за нижчою ціною. Також саме “Standard Oil” стала однією з перших компаній, яка замість транспортування залізницею почала використовувати трубопроводи, у рази підвищивши ефективність та скоротило транспортні витрати, а також дало компанії більший контроль над своїм ланцюжком постачання.
Завдяки успішним маркетинговим і дистриб’юторським стратегіям, “Standard Oil” ще у 19 столітті повністю заповнила ринок нафтопродуктів, постачала їх на ринки по всій території США і навіть за кордоном. “Standard Oil” стала безперечним світовим лідером у сфері нафтовиробництва.
Нафтовий монополіст
До 1890 року компанія “Standard Oil” контролювала 88% ринку очищеної нафти США.
У 1899 році “Standard Oil” Trust, з головним офісом у Нью-Йорку, була перетворена на холдингову компанію під назвою “Standard Oil Co. of New Jersey”. Ця структура володіла акціями 41 компанії, кожна з яких контролювала інші підприємства, утворюючи складну мережу.
До початку 20 століття “Standard Oil” контролювала вже 91% виробництва нафти та 85% її кінцевих продажів. Основний продукт компанії – гас, з якого 55% експортувалося за кордон. Після 1900 року компанія припинила практику витіснення конкурентів шляхом продажу товарів собі на збиток. Таке панівне становище на ринку забезпечувалося нечесними методами ведення бізнесу, а саме: зловживанням контролем над трубопроводами, дискримінацією на залізницях та недобросовісною конкуренцією у продажу нафтопродуктів.
Який вплив справила “Standard Oil” на економіку США?
Таке домінування “Standard Oil” справило глибокий вплив на економіку США. Компанія стимулювала промислове зростання Нью-Йорка та всієї країни.
Таким чином досягнувши раніше небувалих масштабів та оптимізувавши виробництво, “Standard Oil” змогла знизити ціни на гас та інші нафтопродукти. Це зробило освітлення та енергію більш доступними для мільйонів американців, покращивши якість їхнього життя. Це також підживлювало зростання інших галузей, від виробництва до транспорту. Інновації “Standard Oil” у логістиці та керуванні ланцюжками постачання також встановили нові стандарти ефективності.
Але, незважаючи на те, що економічні досягнення “Standard Oil” були дуже дивовижними, її домінування у виробництві нафти мало свою ціну. Агресивна тактика Рокфеллера просто руйнувала всіх конкурентів. Наприклад, це виявлялося у хижацькому ціноутворенні. Компанія тимчасово знижувала ціни в регіоні, щоб витіснити конкурентів із бізнесу, а потім підвищувала ціни, як тільки отримувала монополію. Крім цього, Рокфеллер отримував нижчі ціни від своїх партнерів, власників залізниць. Це давало “Standard Oil” конкурентну перевагу перед дрібнішими нафтовими компаніями. Ці угоди дозволяли “Standard Oil” транспортувати нафту за нижчими цінами, що допомогло зробити її панівною компанією. Завдяки несумлінній стратегії, “Standard Oil” поглинула і навіть повністю ліквідувала сотні дрібніших нафтових компаній. До кінця 19 століття компанія стала повним монополістом. Через це у Нью-Йорку та інших містах США розпочалися масові антимонопольні мітинги. Зрештою, це призвело до антимонопольного закону Шермана 1890 року.
Своєю чергою, антимонопольна політика завдала сильного удару по діяльності “Standard Oil”, що призвело у 1911 році до розпаду компанії. Тоді Верховний суд США ухвалив, що “Standard Oil” порушила антимонопольне законодавство, і наказав розділити її на 39 дрібніших компаній. Серед них були “Exxon”, “Mobil”, “Chevron” і “Amoco”, багато з яких у 21 столітті залишаються великими гравцями в енергетичній галузі.
Розпад такого гіганта як Standard Oil ознаменував поворотний момент в історії американського бізнесу, але незважаючи на це, він відіграв ключову роль у формуванні національної економіки та становленні нафтопромисловості.
У 2020-х роках спадок “Standard Oil” зберігся через низку великих компаній, таких як “ExxonMobil”, “Chevron”, “BP”, “Marathon Oil” та “Marathon Petroleum”, “ConocoPhillips” та “Phillips 66”. Багато найбільших сучасних нафтогазових корпорацій або походять від “Standard Oil”, або придбали її дочірні компанії. Крім цього, низка інших організацій також веде своє походження від “Standard Oil”. Наприклад, “Unilever”, яка придбала спадкоємця “Standard Vaseline” ще у 1987 році, “TransUnion”, спочатку створена як керуюча компанія для “Union Tank Car” та “Berkshire Hathaway”.